Сценарна майстерня. САНСАРА

сансара

Коментарі

Завдячуючи зауваженню щодо катарсичного завершення, виник другий варіант сценарію.

І, так, я ще допрацьовую історію. Можливо, в ній дійсно не вистачає предметних ознак часу – я ставила за мету створити загальний портрет сучасного українця через вчинки та взаємини… або їх відсутність. Одним словом, я іще поміркую, в тому числі і над тим, що написали Ви.) Дякую!

Написав Юлія Гоголь. 20:11 06.04.2012

Власне, це другий варіант сценарію «Сансара», що мені доводиться читати. В першому герой одразу після невдатливих відвідин дому викидається з балкона сходової клітини.

Тепер з’явилася сцена на цвинтарі та в фотоательє, кои герой фотографується «на пам’ять». І фінал змінився – герой рушає назад до тунелю, звідкіля вийшов, але йому назустріч рухається потяг.

Такі зміни, як на мене, на краще. І у фіналі є матеріал для катарсичного завершення історії. Та все ж залишу тут совї враження про перший варіант сценарію, бо взагалі певні сумніви в мене особисто лишаються в тій самій площині. Це також з огляду на те, що Юлія, наскільки я розумію, ще перебуває у творчому процесі стосовно «Сансари»…

Лапідарно, стримано, точно й, зрештою, переконливо проведено героя через сюжет – той, який є, який виписано.

Власне, те зауваження, яке викажу, особливо утвердилося, хоча сформулювалося раніше, після деяких пояснень Юлії, що стало поштовхом для написання сценарію – «відомий демотиватор: "Жителі України, які погано себе поводили, після смерті знову потрапляють до Україну"».

Сюжет виписано як питомо універсальний. Це, звісно, його сильний бік. Але, як на мене, не вистачає в ньому, сказати б, актуальної України. Розумію, що вона може з’явитися у відеоряді, завдяки режисерському наповненню.

Але бажано би це проводити вже й на рівні сценарію.

Якщо зрештою це у фільмі зазвучить, забринить, то й зачепить українського глядача, зрезонує. За тим і закордонний відчує щось додаткове, нехай і не вповні зрозуміє. – З’являться кілька вимірів сюжету.

Якщо ж сюжет лишатиметься суто універсальним, то фільм може не зажити, попри всі подальші зусилля режисера, акторів, оператора, художника etc))

На рівні сценарного запису мені, скажімо, не вдалося відчути-пережити фінал як катарсис. А в цьому сюжеті, на мій погляд, фінал має бути саме катасичним; інакше – розчарування, а з ним – відсутність замисленого, перспективно закладеного послання. Гадаю, наповнення сюжету конкретною українською реальністю може привести його до катарсичного фіналу…